Вічне сонячне світло — ім’я тобі Моцарт!

Вольфганг Амадей Моцарт — великий австрійський композитор, органіст, диригент, одна з найяскравіших постатей світової музичної класики. Він непохитно вірив у життя й зумів розкрити незмірні багатства душі людини в музиці.

Вже в ранньому дитинстві маленький Вольфганг дивував всіх своїми винятковими музичними здібностями — в три роки він пробував створювати музичні твори, а в п’ять був визнаний як відмінний клавесиніст. Виступи маленького музиканта всюди викликали захоплення і здивування. Сучасники називали його «богом музики». Він помер, не доживши до тридцяти шести років. Але як фантастично багато встиг написати цей геній. За своє коротке життя він створив більше 600 музичних шедеврів — сонети, концерти, симфонії, п’єси для різноманітних інструментів, танці, серенади та інше.

Музичні здібності Моцарта стали очевидними ще в ранньому дитинстві. Коли його сестрі Анні Марії було сім років, їх батькоЛеопольд почав давати їй уроки нотної грамоти. Трирічний Вольфґанґ спостерігав з явним захопленням — і пробував сам грати. Сестра композитора писала: «Коли йому виповнилося чотири рочки, батько заради забави почав навчати його декільком менуетам та п'єсам на клавірі. Він міг грати без помилок і з найвищою витонченістю, і чітко витримуючи час. У віці п'яти років він уже писав невеличкі п'єси, які грав батькові, а той їх записував на папір».

Моцарт був композитором яскравим і сміливим, першою, по-справжньому, живою людиною в музиці. «Вічне сонячне світло в музиці — ім’я тобі Моцарт», — сказав про нього російський композитор А.Г. Рубінштейн. Багатогранна творчість австрійського композитора В.А. Моцарта є не тільки вершиною віденської класичної школи XVІІІ століття, а й одним з найвищих досягнень художньої культури людства. Бетховен порівнював Моцарта з Шекспіром і наголошував, що його музика належить майбутнім поколінням більше, ніж сучасникам, що всю велич його мистецтва по-справжньому зрозуміють тільки нащадки.

Життя підтвердило далекоглядність і справедливість бетховенського передбачення. Моцартівський геній осяяв світову музичну культуру не лише XVІІІ-XІX, а й XX-XXІ століть. Його музика звучить на всіх оперних сценах і в концертних залах світу. Без неї не можна уявити найпрестижніші конкурси і фестивалі, її грають і молоді виконавці, і славетні солісти. Балетмейстери найновіших мистецьких напрямів, представники модерн-танцю активно звертаються до творчості Моцарта і створюють сучасні за своєю образною стилістикою вистави та хореографічні мініатюри.

Найбільш корисною для здоров'я фахівці вважають саме музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву «ефекту Моцарта».

Про лікувальну й оздоровчо-профілактичну дію моцартівської музики вчені знають теж не відучора. Музика Моцарта є фактично в усіх альбомах, які мелотерапевти використовують у своїй практиці, її феномен уже багато років досліджують музичні психологи. Останній яскравий приклад: навіть ізраїльського прем'єр-міністра Арі-еля Шарона виводили з коми, спричиненої важким інсультом, під музику Моцарта. Ще цікавішим фактом є те, що моцартівська музика позитивно впливає не лише на людей, а й на тварин.

Таємницю цілющих властивостей музики Вольфганга Амадея Моцарта підтвердив Альфред Томатіс, лікар-отоларинголог, член французької академії медичних наук. Досліджуючи особливості роботи мозку людини, він з'ясував: прослуховування високочастотних звуків - 5000-8000 Гц - активізує мозкову діяльність, поліпшує пам'ять, стимулює процеси мислення. Ці вібрації ніби живлять наш мозок, а разом з ним і все тіло. Аналізуючи музику різних композиторів, Альфред Томатіс дійшов висновку, що твори Моцарта містять найбільшу кількість потрібних частот. Він також виявив, що саме їх в основному чує дитина в період внутрішньоутробного розвитку. Змоделювавши подібний фон, він давав слухати записи дітям різного віку і з різними вадами розвитку - їхнє самопочуття поліпшувалося. Річ у тім, що високочастотні коливання пробуджують відчуття архаїчного зв'язку з матір'ю, дають людині відчуття захищеності, цілісності і благополуччя.

Франц Ксавер Німечек був єдиним біографом Моцарта, якому пощастило приязнитися з композитором за життя. В піднесеному стилі своєї епохи Німечек писав про Моцарта: "Він був видатним митцем! Музика становила найважливішу, улюблену та головну частину його життя, довкола неї постійно оберталися його думки та почуття. Він писав із неймовірною легкістю та швидкістю - комусь це видавалося поспіхом, поверховістю, але насправді то просто сила його уяви відразу окреслювала перед ним увесь твір. Тому так рідко можна знайти в його партитурах викреслене чи переправлене. В тиші ночі, коли нічого не відволікало, його творчий дух сягав найвищої наснаги, розкривав найбільше багатство звуків, пальці сплітали найвитонченіші гармонії. Лише той, хто слухав Моцарта в ті нічні години, може мати уявлення про всю глибину й обшир його музичного генія...

Як людина він був за характером добрим і приязним. Щирість і рідкісна відданість часто робили його легкою жертвою обману: він допомагав своїм найзапеклішим ворогам, хоча деколи здатен був відчути натуру людини з першого погляду. Сам спосіб його виховання, постійні переїзди та подорожі, в яких він жив тільки з та для свого мистецтва, робили для Моцарта неможливим пізнання людської натури. Цей недолік призвів до не однієї помилки в його житті. Про своє мистецтво він говорив рідко й мало, а чужими творами захоплювався щиро та зворушливо.



З 6 років для нього почалися концертні виступи в різних містах і країнах Європи. Проте, маючи нечуваний успіх, Моцарт підкоряв своєю дитячою безпосередністю і простотою, абсолютно не усвідомлюючи своєї геніальності. Під час одного з своїх концертів, коли маленький музикант виконував складні твори на клавесині, він раптом побачив кішку, яка звідкись з'явилася в центрі зали. Ледве побачивши її, він забув про все і кинувся до неї гратися. На строгий окрик батька малюк простодушно відповів:
- Тату, будь ласка, почекай трохи, адже клавесин нікуди не дінеться, а кішечка може піти.

Коли Вольфганг був у Франфкурті-на-Майні, після виступу до нього підійшов хлопчик років чотирнадцяти.
- Ти так чудово граєш! - захопився він. - Я ніколи так не зможу.
- Ну чому ж? - здивувався маленький музикант. - Це дуже просто. Ти ніколи не пробував писати ноти? Записувати мелодії, які приходять тобі в голову...
- Не знаю. Мені в голову приходять тільки вірші.
- Оце так! - тепер уже захопився Моцарт. - Напевно, писати вірші дуже важко?
- Та ні, зовсім легко. Ти можеш спробувати.
А розмовляв він з іще маленьким Гете.

У натурі Моцарта парадоксально поєднувалися протилежні риси: він був і великодушний, і схильний до сарказму, легковажний і досвідчений життям, дотепний, у поєднанні з тверезим поглядом на життя. Заробляючи цілком пристойні гонорари, він, проте, постійно позичав гроші. Проте, не дивлячись на своє марнотратство, Моцарт, при своїй геніальності, був дуже скромною людиною. "Дуже багато за те, що я зробив, і дуже мало за те, що я міг би зробити", - написав він якось на розписці при отриманні своєї жалюгідної платні.

Про його доброту і співчуття свідчить також один яскравий випадок: одного разу йому на вулиці зустрівся бідний чоловік, який звернувся до нього по допомогу. У того з собою зовсім не було грошей, і він, зайшовши з ним у кав’ярню, витягнув з кишені аркуш паперу і швидко написав менует. Потім дав його жебракові разом з адресою музичного видавництва. Бідна людина попрямувала туди, не дуже-то вірячи в цю затію. Але вона була приречена на успіх: видавець, проглянувши менует, заплатив золотими, і попросив, щоб таку музику приносили ще.

Напевно, мало хто з нас знає, що наша країна також пов’язана з ім’ям великого композитора - адже у Львові майже 30 років працював і творив син Амадея Вольфганга - Франц Ксавер Моцарт. Він організував у місті хорову студію, навчав дітей грі на фортепіано, сам виступав з концертами і диригував оркестром. У Львові він написав п'єси для фортепіано на мотиви українських народних пісень. І досьогодні в Львівській консерваторії імені М. Лисенка звучить музика, створена сином Вольфганга Моцарта.